Синя глибина
Victoria Zhyliak
Ти шепотів слова, які хотіла чути, Твій голос манив, наче синя глибина. В твоїх очах я бачила майбутнє, А ти й не мріяв про щасливе майбуття. Хіба не бачив ти жіночога тепла? Хіба в твоїх думках була лиш темнота? Хіба твої слова, які як мед на серце, Були лиш для підтвердження всього твого життя? Не розумітиму тебе ніколи, Твоє життя, твій норов, шлях твій. Для мене ти залишився життям, якого доля не дозволила прожити.
2018-12-30 16:55:47
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ksenia
Гарний верлібр💛
Відповісти
2020-01-16 22:15:03
1
Victoria Zhyliak
@Ksenia дякую 🥰
Відповісти
2020-01-17 10:10:18
Подобається
Інші вірші поета
Лучик Та хто в цьому винен? Момент Лялькар
Інші поети
mystic_eternity
@mystic_eternity
yoona
@yoona_yeol
Ruqayyah Jkh
@Outcast_Writer
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5812
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2648