Синя глибина
Victoria Zhyliak
Ти шепотів слова, які хотіла чути, Твій голос манив, наче синя глибина. В твоїх очах я бачила майбутнє, А ти й не мріяв про щасливе майбуття. Хіба не бачив ти жіночога тепла? Хіба в твоїх думках була лиш темнота? Хіба твої слова, які як мед на серце, Були лиш для підтвердження всього твого життя? Не розумітиму тебе ніколи, Твоє життя, твій норов, шлях твій. Для мене ти залишився життям, якого доля не дозволила прожити.
2018-12-30 16:55:47
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ksenia
Гарний верлібр💛
Відповісти
2020-01-16 22:15:03
1
Victoria Zhyliak
@Ksenia дякую 🥰
Відповісти
2020-01-17 10:10:18
Подобається
Інші вірші поета
Момент Та хто в цьому винен? Лялькар Сон
Інші поети
Fos_siL
@Fos_siL
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2188
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2093