FEAR IS THE KEY TO WEAPONS
TAKE YOUR HANDS OFF THE WEAPON, IT'S MINE, I CONTROL ALL THE ARTILLERY, IT'S MINE, BUT ALL THIS WILL NOT HELP IN THE WAR IN MY MIND I'M NOT CRAZY, I HAVE SMALL PLANS, IF I TELL THEM, IT'LL NOT MAKE ANY SENSE, TAKE A LOOK AT THE SKY, THERE ARE ONLY CLOUDS ON IT, THERE ARE ONLY CLOUDS, AND THERE IS NO ONE IN WHOM YOU BELIEVE, I’M LIKE A PARANOID, STANDING WITH A GUN IN MY ARMS, I CAN’T LIVE LIKE THIS, THESE SCARS ON THE ARM ARE MARKS AS WELL AS TATTOOS THAT SHOW PICTURES OF MY PAST, FOR EXAMPLE, THE HAMMER ON MY HAND UNDER THE WRIST SHOWS THAT I CONSTANTLY WORK WITHOUT ANY REST, WHERE A KNIFE PIERCED ME THROUGH THERE IS A SCAR, FOR EXAMPLE, ON MY LEFT CHEST POINT YOUR FINGER ON THE TARGET, I'LL KILL IT IN THE EXACT SECOND, Do you doubt my determation? I TEAR OFF ANY HEADS IN A SECOND, WAIT, LET ME FINISH DRINKING ALL THE BLOOD TO THE END, I'M ALL BLACK NOT CUZ I'M AN AGENT, I'M NOT A DEMON AND NOT A MAN, I'M A MIXTURE, SOMEONE TOLD ME, "NOTHING CAN FIX YOU", I THINK EVERYTHING HE SAID IS TRUE, LOOK DEEP INSIDE YOUR SOUL AND FIND OUT THAT YOUR MAIN ENEMY IS YOU, THIS IS NOT A LIE, BUT THE TRUTH THAT I'M USED TO BEING CRUEL, I LOVE TO PIERCE BODIES WITH STICKS AND DRINK BLOOD TAKE YOUR HANDS OFF THE WEAPON, IT'S MINE, I CONTROL ALL THE ARTILLERY, IT'S MINE, BUT ALL THIS WILL NOT HELP IN THE WAR IN MY MIND
2020-10-15 05:18:52
4
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2670
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461