BLIND IN THE DARK
I'm pouring out my soul again, I do it 'cuz it pours out pain, I never asked myself if it was in vain, I'm happy with the result my brain's sleepin' like me. Closing my eyes I appear blind in the dark, I want to hide all the fear, but heart wants what it wants, I Think once I tried to cheat it, but at the same second I regretted, This pain even pierced my brain and I'll never be able to forget it. THERE IS NO PATH THAT LED SOMEWHERE, EVEN TO DEATH, APPARENTLY I'M IN A CAGE, NO KEY TO THE LOCK, A CAGE OF MIND WITH CLOGGED HATE, THAT CAN'T GET OUT, BLIND HATE AND ENDLESS RAGE, BURNING CHEST 'CAUSE OF THE HATRED, THAT I DID NOT RELEASE, 'CAUSE OF THIS I SHRINK AND KNEEL. THIS PAIN I'VE NEVER FELT BEFORE, THE CHAINS PULL ME EVEN LOWER INTO THE VOID, IT'S DARK, I WONDER IF I'M LYING UNCONSCIOUS OR HANGIN' ON A ROPE WITH THE DOORS CLOSED FROM THE INSIDE, IT'S ALL THE SAME ROPE OR MO'FUCKIN' TIE, I WAN' BELIEVE THAT DEATH'S THE KEY TO MY PEACE, OTHERWISE I WON'T GET ANYTHING EVEN IF I DIE, AM I ASKING SO MUCH? ALTHOUGH WHO AM I CONFESSING TO? THERE'S NO GOD, NOR ARE THERE REACTIONS TO THE THINGS I DO, CAN'T OPEN MY EYES AND SEE, BUT I SUSPECT MY NECK IS BLUE. I'm pouring out my soul again... I do it 'cuz it pours out pain... I never asked myself if it was in vain, I'm happy with the result, my brain's sleepin' like me... ZzZ... ZzZ... ZzZ...
2021-02-19 12:23:33
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672