EXISTENCE IN THE REAL WORLD
I speak only to myself, And to no one else, Me and my ego are alone, Still holding the sword blade in my heart like Excalibur in stone, There is no soul below, It disappeared long ago, Ah... I wear a mask daily to survive, Without a mask, I would immediately be on the blade of a knife, I have nothing else to do but pretend, If I show my real face, they will not accept. I missed the moment when hypocrisy became normal, I don't know 'bout you, but the world has long had gray colors, It was just a matter of who was pretendin' n' hiding from reality, AND WHO PERCEIVED EVERYTHING WITHOUT ANY FILTERS. I HAVE ALWAYS SEEN THE ROT OF THE WORLD, THE WORLD WILL NEVER BE THE SAME AS BEFORE, WE'RE TRYIN' TO KEEP AT LEAST WHAT IS LEFT, BUT THE THING IS WE KEEP KILLING OURSELVES, WE'RE TRYIN' TO KEEP AT LEAST WHAT IS LEFT, BUT THE THING IS WE KEEP KILLING OURSELVES LIFE IS A GAME IN WHICH PEOPLE PLAY TO PROGRESS, GENERATION AFTER GENERATION IS CHANGIN' CONSCIOUSNESS, NATURE DIES WHILE PEOPLE'S EXPECTATIONS OF LIFE ARE CONSTANTLY GROWIN', WE USE, BUT GIVE NOTHING, WE AIN'T EVOLVING, BUT ROTTING...
2021-03-11 14:29:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5659
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12196