ALL MY DEMVNS ARE DEPRESSED
I WAKE UP EVERY DAY BUT SEE NO REASON TO GET UP, I'VE EXHAUSTED ALL HATE AND HAVE ONLY AN EMPTY SOUL. ALL MY DEMONS ARE DEPRESSED AND I'M AT ONE WITH 'EM, I'VE NO FEELINGS EVEN STRESS, WISH I COULD FEEL ANYTHING. ALL MY DEMONS ARE DEPRESSED, I'VE NO BEAT BEHIND MY CHEST, AND IT'S SO WEIRD TO FEEL LIKE I'M ALIVE BUT DEAD, THIS FEELING OF EMPTINESS OR RATHER, NOTHIN'NESS, NOTHIN'NESS... ALL MY DEMONS ARE DEPRESSED, I'VE NO BEAT BEHIND MY CHEST, AND IT'S SO WEIRD TO FEEL LIKE I'M ALIVE BUT DEAD, THIS FEELING OF EMPTINESS OR RATHER, NOTHIN'NESS, NOTHIN'NESS... MY HEART IS BLEEDING BLACK, AND NO, I AIN'T NEED YOUR FAKE HELP, IT'S ALL UNREAL AND FAKE, YOUR WORDS THEY'RE EMPTY AND NONSENSE, UH, THEY ARE EMPTY... MY HEART IS BLEEDING BLACK, AND NO, I AIN'T NEED YOUR FAKE HELP, IT'S ALL UNREAL AND FAKE, YOUR WORDS THEY'RE EMPTY N' NONSENSE... I WAKE UP EVERY DAY BUT SEE NO REASON TO GET UP, I'VE EXHAUSTED ALL HATE AND HAVE ONLY AN EMPTY SOUL. ALL MY DEMONS ARE DEPRESSED AND I'M AT ONE WITH 'EM, I'VE NO FEELINGS EVEN STRESS, WISH I COULD FEEL ANYTHING. I WAKE UP EVERY DAY BUT SEE NO REASON TO GET UP, I'VE EXHAUSTED ALL HATE AND HAVE ONLY AN EMPTY SOUL. ALL MY DEMONS ARE DEPRESSED AND I'M AT ONE WITH 'EM, I'VE NO FEELINGS EVEN STRESS, WISH I COULD FEEL ANYTHING... ANYTHING...
2021-04-03 11:52:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2831
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1937