Спроба

WerWolf

Вірш. Спроба номер - 2)) Не знаю, як написати вірша. Як скласти у рифму думки Слова, як скута кригою вода Чекають обіймів весни Аби в них розчинитись Потекти в океан безодні Там навіки загубитись Блукати в зневірі, самоті В надії на зустрічі мить З такими різними чужими З карими, синіми, зеленими Від радості сп'янілими Чи то від вічного смутку згорьованими Аби лиш в душі залишити сліди.

2019-02-05 08:09:48

Інші вірші поета

55 слів

Інші поети

misshapen_mirror

@misshapen_mirror

sje_107

@sje_107

Маргарита Чаленко

@marharyta

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8437

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11463