Козача Могила

Vita Riter

У степу широкому, Де буяють трави, Стоїть могила Українцю-козаку. Може він колись Захистив Вкраїну І віддав життя За вільну страну. Може він терпів Татар тортури*. Ненавистю вбив Цілу Орду. Може без нього Не було б Вкраїни. Без цього безвісного Сина України. *Тортури - пытки P.S. Надихнула пісня Тінь Сонця - Козача Могила

2018-12-04 14:35:38

10

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Три Крапки

Страну? Разве в украинском применяют это слово?

Відповісти

2018-12-04 14:51:18

1

Vita Riter

@Три Крапки вроде можно. Просто это слово подходит по смыслу, рифме

Відповісти

2018-12-04 14:56:26

2

Три Крапки

@Vita Riter Ты не подумай (надеюсь не против обращения на ты), я не придираюсь. Стих классный просто это русское слово и мне, украинке, очень странно видеть его в украинском контексте.

Відповісти

2018-12-04 15:32:27

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3873

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11394