Пташина
Вікторія Прохоренко
Так хотілося втекти, Проте куди? В мені совість ти шукаєш? А дарма, Там давно її нема! Я така дивна мала, Бо доля була дуже жорстока, Просто тому, що могла. Чи раз я просила - відпусти! Та чи слухав ти? Кричав у слід - підожди! Без мене не йди! В зоряному небі відчайдушно билась. Ти закрив, як пташину , В золотій клітині. Забрав спокій, сон, душу І повітря. Навіщо продовжуєш безсоромно Оголену душу розглядати? Нічого вже не повернути, Зрозумій, нам разом більше ніколи не бути!
2021-04-13 18:00:53
8
0
Інші вірші поета
Обіцяла Любов'ю не напитися Кохала Щастя
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16490
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13072