Пташина
Вікторія Прохоренко
Так хотілося втекти, Проте куди? В мені совість ти шукаєш? А дарма, Там давно її нема! Я така дивна мала, Бо доля була дуже жорстока, Просто тому, що могла. Чи раз я просила - відпусти! Та чи слухав ти? Кричав у слід - підожди! Без мене не йди! В зоряному небі відчайдушно билась. Ти закрив, як пташину , В золотій клітині. Забрав спокій, сон, душу І повітря. Навіщо продовжуєш безсоромно Оголену душу розглядати? Нічого вже не повернути, Зрозумій, нам разом більше ніколи не бути!
2021-04-13 18:00:53
8
0
Інші вірші поета
Щастя Хаос Переплетено Коли...
Інші поети
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3234
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3776