Ціна
Вікторія Прохоренко
Все в житті має плату, Хоча не слід про це писати. Сліди ручки на папері, Дві краплі крові в коридорі, Дівча що плаче ... Ти береш що хочеш до схочу, Та все вернеться Бо і боги платять за свої гріхи. Олігарх ти чи грішник Та ціну заплатиш ти однаково високу, Непомірну для душі та гаманця. Визнаєш можливо ти провину, Та буде пізно всеодно.
2018-02-15 21:59:15
2
0
Інші вірші поета
Дівчина Не сон Я птах Життя
Інші поети
Veronica_Kovalenko
@veronika_kovalenko
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8924
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405