Щастя в руках

Анна Топтун

Пшеничні поля, чарівна земля. Краса неймовірна простого села. Вранці так гарно майоріє роса. Природа щаслива. Дякую небеса. Тепер кров'ю залиті всі наші ліса, Не літає там більше чорна оса, Не чутно там й пісень солов'я, Яку так давно вже чекає сім'я, Яка стільки днів в окупації жила. Так непомітно, в ямі там біля села. Від болю там ледь не померло дитя, І давно зіпсоване було їхнє взуття. Там наповнені нестримного болю. Сиділи у ямі та співали пісні волю, Свободу і тяжку ту козацькую долю Весь страх вони заховали в тополю Але на світанку допомога прийшла Гордо жінка український прапор несла Так ніжно, мов тримала щастя в руках Ніби бачила вже це в рідних очах

2023-03-09 07:50:20

Інші вірші поета

Спасибо Новини Я - женщина Народе мій!

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

I_am_not_star

@I_am_not_star

my_dear_soul

@my_dear_soul

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5023

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16886