Ео ріс в селищі інтелектуалів. Його навчали вправно використовувати свій розум, і він робив гарні успіхі. Він дуже чекав повноліття, і ось цей день настав.

Звичайна процедура, на якій Майстер дає нову інформацію про світ, а також Перший Вибір.

Ео зайшов до вівтаря, та побачив те ж саме, що бачив Меріен.

- Так що ти обереш, Ео?

- Я думаю, що слід вибрати особливу здібність.

- Добре, - сказав Архієпископ, та простягнув Ео кулон та свиток пергаменту, - Одягни цей кулон та вголос прочитай те, що тут написано.

Ео виконав те, що йому сказали, і відчув дуже потужний прилив сил. Енергія переповнювала його.

- А теперь уяви, що у тебе є особливий талант, і утримуй думки на ньому.

Ео знову чемно зробив те, що йому говорять. Енергія почала розчинятись, але замість неї він відчув щось незвичне. Він глянув на Архієпископа та посміхнувся.

- Я знаю, яка в мене сила. При певних умовах я можу частково копіювати чужі здібності.

- Гарна здатність, вона дуже рідкісна. І чудово тобі підходить, Ео. З нею в тебе є всі шанси стати новим Богом.

- Я теж так думаю. Я повинен це зробити!

- Добре, я перенесу тебе в твою кімнату, лягай спати. Завтра вранці Майстер дасть тобі вказівки.

***

Ео прокинувся, щойно зійшло сонце. Він відчував себе прекрасно. У голові кружляли думки про майбутні пригоди, і від відчував азарт. Ео швиденько одягнувся, і пішов до Майстра.

Дорога зайняла зовсім небагато часу, і ось він вже стоїть перед входом. Ео обережно відкрив двері і зайшов всередину.

- Привіт, мій хлопчику, - сказав Майстер.

- Доброго ранку.

- Давай одразу до справи. Тобі потрібно потрапити в місто дорослих. Для цього потрібно буде пройти через Царство Сну, де на тебе чекає випробування. Пройди до воріт селища, і ти побачиш згусток енергії. Пройди крізь неї - і потрапиш с Царство Сну. Що саме тебе там чекає - я сказати не можу. Маєш впоратись, ми в тебе віримо.

- Я більше вас не побачу?

- Навряд. Але в інших містах теж є Майстри, а ми всі дуже схожі.

- Зрозумів, тоді я пішов, не буду гаяти час, - сказав Ео.

- Успіхів та щасти тобі, Ео!

***

Ео вийшов за межі селища та побачив згусток енергії, про який казав Майстер. Без жодних коливань він пішов прямо у цей згусток.

***

Ео розплющив очі. Він сидів в парку міста дорослих. Мимо нього йшло двоє чоловіків, і побачивши його, вони почали сміятися та щось шепотіли. Ео уважно слухав...

- Цей невдаха вже двадцять років не може потрапити у Триград.

- Таких ще не було! А як кудахтав: "Та я, стану Богом, от побачите!"

І знову сміх. Сміх, який пронизував Ео з голови до п'ят.

Він намагався згадати своє минуле, та в нього не дуже виходило. Єдине що він мав в пам'яті - так це усвідомлення, що він вже двадцять років стирчить у першому місті і не може піти далі.

Йому стало не по собі. До нього підійшла дівчина.

- Привіт, лузер. Я щойно з Триграду, хоча потрапила в місто дорослих лише тиждень тому.

- Я не лузер! - рявкнув Ео.

- А хто ж іще? Таких невдах як ти племя інтелектуалів ще не бачило, - сказала дівчина і почала сміятися. - Ой, краще не стояти довго біля тебе, бо ще стану такою жалюгідною, як ти!

І вона швидко пішла геть, сміючись.

Ео переповнювали різноманітні почуття. Сором, образа, злість. Дуже інтенсивні переживання.

Він моргнув, а як відкрив очі - стояв перед згустком енергії.

- В мене не вийшло пройти випробування? Трясця! Ще це взагалі таке було? - сказав він і зайшов ще раз у згусток.

***

Історія повністю повторилася. В кінці Ео знову стояв перед згустком, та відчував шалену злість. Він почав думати, що саме з ним відбувалося і чому в нього не виходить пройти випробування. Прокрутивши події декілька разів у своїй уяві, він зрозумів, що справа, мабуть, в його гордині. Його змалку виховували таким чином, що у нього розвивалась аномально висока самооцінка, і він вважав себе кращим за інших. Звісно ж не безпідставно, але зараз він це усвідомив.

- Ну що ж, може я не такий вже й крутий, як я думав. Байдуже, - сказав він, і знову пішов у згусток.

***

Він розплющив очі і побачив перед собою ворота міста дорослих. Зверху висіла вивіска: "Айтлін". Усвідомивши, що цього разу він пройшов випробування, Ео посміхнувся та покрокував у напрямі центру міста.