Ми були ворогами...
Lady Laura
Спочатку ми були ворогами... Я ненавиділа тебе, та не бажала навіть бачити А потім... Потім відчула, як твій погляд доторкається до мого серця Щось не те, щось незвичне, солодке та фантастичне Я замітила, як ти опускаєшся... І раптом... Твої губи доторкнулися до моїх, На мить мені здалося, що час завмер разом з нами І це був наш перший ніжний поцілунок Такий ніжний, як ніколи... Твій погляд пронизував моє тіло наскрізь А ті очі, глибокі очі, наче океан, І не відведеш від них так просто погляд... Та знаю лиш одне і ти знай Що я ніколи не забуду того ніжного твого поцілунку...
2019-09-30 14:19:21
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Radianta
Привіт! Хороші в тебе вірші ))), але з римами й грамотністю ще треба попрацювати. Головне – є потенціал ;) А можеш сказати, з якої це манги фото? А то цікаво )
Відповісти
2019-12-23 06:52:23
Подобається
Lady Laura
Привіт) Дякую, буду старатись) Я не знаю з якої манги)))
Відповісти
2019-12-23 07:16:02
Подобається
Інші вірші поета
Загадка чарівна Люблю... А в голові... Гра була довга
Інші поети
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17611
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2788