Тим, кого з поля бою забрали янголи
Theodora Dove
Темрява воронів сонце закрила, Залізним важким затулила крилом. Козацькая кров і ворожа скипіла — Мій край провалився у вогнений ров. Проміння палá на гладіні ріки, Неначе розжареним ріже мечем. Здається — ось села згорають в огні, Здається — орда незліченна тече. Вітре мій милий, повій потихеньку Відтіль, де мій звержений сокіл лежить. Туманним рядном його вкрий, вітереньку! Укрий, бо ж від жалю серденько горить. О, мій Всемогутній! Навіщо забрав? Ворожую кулю не стримав навіщо? Та смертю тяжкою його покарав? А я й зазирнути не встигла у вічі... За тебе молюся, мій янголе, вічно. Ти руських з небес блискавицей рази! Знай, зірка ранкова — твоя це усмішка! І в мирних серцях ти лишився живим.
2023-04-19 13:05:28
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Theodora Dove
Цей вірш я написала на 14 Жовтня (2022) та його включили у збірник привітань нашим Захисникам і Захисницям. Присвячується Д. Кутаху.
Відповісти
2023-04-19 13:05:55
Подобається
Інші вірші поета
Чому з'являються зорі? До тебе... Хіба тебе жінка земна народила? Ви падали мовчки
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3700
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2433