Хіба тебе жінка земна народила?
Theodora Dove
Хіба тебе жінка земна народила? Це статись, кохана, ніяк не могло! Ти з серця троянди багряної вийшла, Омила роса тобі світле чоло. Хіба тебе жінка земна народила? З'явилась ти з крапель осінніх дощів. А може, із хмари, що валом котила, Спустилась на землю на крилах птахів. Хіба тебе жінка змогла б народити?! Не втримала б бідна в собі ту вагу: Із золота ти Всемогутнім відлита, Хоч маєш і серце, і душу живу. Хіба ж тебе жінка земна народила?! Не вірю! Ти — квіточка. Мати твоя Лише до тендітних грудей притулила Тебе, запаливши жагу до життя.
2023-08-04 12:45:28
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Theodora Dove
Присвячується В. С.
Відповісти
2023-08-04 12:53:48
Подобається
Н Ф
Незвичайно ніжно👍
Відповісти
2023-08-05 11:15:57
1
Theodora Dove
@Н Ф дякую Вам
Відповісти
2023-08-22 13:41:22
1
Інші вірші поета
До тебе... Чому з'являються зорі? Тим, кого з поля бою забрали янголи Lorelei
Інші поети
Rocqueville
@rocqueville_99
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3119
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5034