В небі ластівки
Тетяна
В небі ластівки літали, Й між собою щебетали. Може про погоду, А, можливо, і – негоду. Вгору й вниз летіли, Й наді мною гомоніли. А, я, поглядала, Й радість, мене, обіймала! Пташечки маленькі, І такі, гарненькі. Гнізда – будували, Своїх діток – годували. Ціле літечко кружляли, Своїм співом – потішали. Але, що ж, прийде – пора, Й полетять в краї – тепла!
2021-06-03 09:24:02
21
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Настасья Маркозова
👏👏👏😊😊
Відповісти
2021-10-25 13:39:17
Подобається
Тетяна
@Настасья Маркозова Дякую)
Відповісти
2021-10-25 16:20:00
Подобається
Інші вірші поета
Похмурий день з дощем та снігом Весняне царство квітів Квіти у моїм саду Жовта хризантема
Інші поети
Юлія РудА
@yuliya_rud_a
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432