Плач

Tatiya

(18+)
Моє серце зупиняють Твої подихи надривні Це все я у цьому винна І на сповіді мені Подали б у руки камінь Та на грудях він лежить Вже аж років зо п'ять Під водою дуже легко Дно до себе кличе Мої губи не кричать Очі завжди плачуть Ти ненавидиш цю воду А я радо вмиюсь Може стане легше Хоч на день чи тиждень Та твої ридання Знову повертають Камінь той нагрудний Що щоночі топить

2021-04-27 19:40:31

Інші вірші поета

Крила Забуття Звір

Інші поети

Elana

@Elana

Анастасія Андрійчук

@_nastia_a

Игумен Грамши

@Begemotok

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

850

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8357