Холод
Я ніби то п'яна своїми думками. Такі гострі зорі над небесами, Такий гострий місяць над нами сяє, І навіть слова дуже гострі місцями. Все гостре і сніг, і долоня твоя. Я бачу тепер, що раніш не могла. Я бачу цей іній як білий ліхтар, Бачу як у нас мерзне поштар. Крізь тебе я бачу іноді зорі, Місто яке незграбне доволі. Я чую вітер - не твої слова, Немов хуртовина мене замела. Я бачу більше, не тільки сліди, Я бачу холод, що йде по Землі. 08.12.13
2018-01-26 09:11:35
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Святослава Небожина
@Катерина Данилевська эмоции-это лучший подарок для автора)
Відповісти
2018-01-26 09:59:46
1
Катерина Данилевська
@Святослава Небожина Донесла посыл. Замечательно)
Відповісти
2018-01-26 10:04:11
1
Святослава Небожина
Відповісти
2018-01-26 10:04:28
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9085
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2432