Холод

Святослава Небожина

Я ніби то п'яна своїми думками. Такі гострі зорі над небесами, Такий гострий місяць над нами сяє, І навіть слова дуже гострі місцями. Все гостре і сніг, і долоня твоя. Я бачу тепер, що раніш не могла. Я бачу цей іній як білий ліхтар, Бачу як у нас мерзне поштар. Крізь тебе я бачу іноді зорі, Місто яке незграбне доволі. Я чую вітер - не твої слова, Немов хуртовина мене замела. Я бачу більше, не тільки сліди, Я бачу холод, що йде по Землі. 08.12.13

2018-01-26 09:11:35

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Святослава Небожина

@Катерина Данилевська эмоции-это лучший подарок для автора)

Відповісти

2018-01-26 09:59:46

1

Катерина Данилевська

@Святослава Небожина Донесла посыл. Замечательно)

Відповісти

2018-01-26 10:04:11

1

Святослава Небожина

@Катерина Данилевська спасибо))

Відповісти

2018-01-26 10:04:28

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2165

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2375