Земле

Світлана Мелашич

о радуйся земле, земле-зеленице, прийдуть до тебе три сини у гости. а що перший син: принесе спідницю, а що другий син: принесе скирдицю, а найменший син: принесе книжечку щоб тобі ,матінко ,заспівати пісню про бідну вкраїнку, що любить його. та і колискову, щоб рідная мати од труду лягля спочивати трьох дочок рідненьких рано зустрічати. а що перша дочка -пришла цілувати, а що друга дочка -вірші вишивати, а найменша дочка, ясная квіточка мамі принесла пити тай водиці з цілющої сердечної своєї криниці. бо та дочка сама серцем стала нова рідна мама... -пийте, мамо, пийте, живіте й живіте, бо ж ми твої рідні, рідні діти!

2021-01-24 18:26:41

Інші вірші поета

Горобина Квантова заплутаність Тремтять у небі зорі Генію

Інші поети

Анастасія

@onishchak

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

alia gala

@galaalia

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2516

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5470