Вірш присвячений всім жертвам зґвалтувань та дітям, які мали нешастя зачатися від насильників
(18+)
Вірш присвячений всім жертвам зґвалтувань та дітям, які мали нешастя зачатися від насильників (Моя історія не така страшна. Читайте її в блозі) Ти клянись собі не плакати, кожна українська Бондарівно! коли тебе зґвалтовано, коли поглумлена твоя печаль, все ж ти живи, бо ти - є ти. І неповторне імення - це в Всесвіті. Ти в віках - мов символ Перемоги, о, Шевченківська Мадонно! Ніхто ніколи насильно, не візьме мене й мою Україну! Не із чиєї сторони! І будуть святими: ізмучене серце й вагіна, тієї, що від ката зуміла любити дитя. А я жива, і буду дуже я щаслива. Бо заслуговую як і вона - щастя. О, Богородице, пригорни до серця, моє і українок змучене життя. Благослови у світ приходити дітей Не схожими на катів. Утри їх сльози, і даруй спасіннє. Я витерпіла глум, я сильна!!! Віднині виживе, кожна, українська Бондарівна! Він зґвалтував мене, не токнувши мого тіла. Він, просто, виставляв беззахисність на глум. Та вільна я, у світі глуму й божевілля! Мене не скорить злісний сум. О, птахи неба, гляньте Богу в очі. скажіть йому, що діти пали жертвою. Що в абортаріях і їх ізмучені тіла. А як же кат і кат? Коли ж їм буде по заслузі? Мені і людям, тих дітей шкода. О, не губіть їх, невинні світлі, душі. І не виніть жінок в розпусті!!! Зґвалтовані жінки, - не жертв вина. І діти їх, не винні в злочинах батьків. А Україна в нас одна, і на Голгофі. І на Голгоф - і праведність Христа! О, світ, не дай моїй Вкраїні вмерти. Для того, я продовжую вірші Тараса! Все діти-діти, змучені жінки. І смерті сильного і мужнього захисника. В Купальську ніч пливуть вінки... Ти клянись собі не плакати, кожна українська Бондарівно! коли тебе зґвалтовано, коли поглумлена твоя печаль.
2024-01-26 19:13:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2516
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1665