Квантова заплутаність
Світлана Мелашич
не можна любити народи і рідних своїх, якщо ти не любиш людину. не можна любити не пташку і не феміну коли ти не любиш людину. не можна боротися з плам'ям і катом, коли ти погубиш людину. не можна злетіти над люди, до неба коли ти погубиш людину. не можна відразу нам бути усіми: як квантові ноти і хвилі. не можна нам ката за Бога пробачить, коли нас віками кати прогубили. не можна бути за жінку дорослу, при цьому її загубити дитину. не можна любити, в ненависті масці. і звати когось: півлюдина. не можна, не можна, не можна. а можна лиш бути людині. Пам'яті Володимира Сосюри і всіх хто загинув по вині катів
2021-02-05 20:47:03
2
0
Інші вірші поета
Жива душа Земле Вірш присвячений всім жертвам зґвалтувань та дітям, які мали нешастя зачатися від насильників Тремтять у небі зорі
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5841
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4199