Якби плакав замерзлий край
Я не смертний — кого запитати, за що мене прокляли?! Ким мої діти були, хіба демонами, що поїдали світи? Холодні часи, які їхні гріхи? В війдчай прокляті боги моїх дітей одягли. Зима ти ката клята рука. Крига вірна моя, до грудей вона прилягла, Чому вона кохана моя? Коли душа так бажає тепла! Холодні вітри наші нерозумні сини, — голод ховається в їхніх яскравих очах. Як мені знайти милі серцю гарячі вітри? Це темні часи, мандрівник, прошу допоможи.
2023-02-03 18:46:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3267
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13132