Балада Глядача
Ніколас Велес
Знай, читач мій: я не мріяв, не літав - По землі твердо ступав, Йшов дорогою між високих поверхів, Куди не повернусь - в кожному хтось дрімав: В високих і малих, точених і м'яких... Не важливо, хто ви є: відпусти ланцюги, Між них я (сліпий), дорогами блукав; Глухий з утроби, я ораторам кивав' А їх очі палають маяком у ночі - не завжди в молодих, Іноді трапляються холодні і пусті, не відривають погляд від землі - Не блукає погляд їх в нічній пітьмі, І ще не опираються на третю ногу, принаймні всі. І на двох вийдеш ти, і складуться пазлом погляд твій і мій, І німе питання прозвучить: "А що ж про себе скажеш ти?" Що побачив ти в очах того, хто спить в мені? Здається, ніби в зеркало ти глянув? Ми — як древні монети: по образу одному відлиті, та якість не збігається у всіх.
2020-08-04 18:21:04
6
0
Інші вірші поета
Коріння Уривок з "Пісні про Рун" Честь Мертва Погляд в стіну
Інші поети
jxsx_ kxlsxw
@jxsx_kxlsxw
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3342
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1295