Правда життя
Життя без фальші, щире, без прикрас Нема насправді, таке лиш можна уявити. Для когось — це як виставка гримас, Де переможцю завжди несуть квіти. Мені вже остогидли ці сноби, Що нас рукою міцно так тримають, Для них нікчемні ми, скалічені раби, Що на життя своє права не мають. Для когось сенс ховається в фінансах, Для когось — у свОїй же красі, Та люди ці перебувають в "трансах", Не помічаючи його у простоті. Навіщо вам ці статки чи краса, Коли душа від фальші і неправди гниє? А може, все ж таки, правда життя проста? Прислухайся, вона у серці твоїм вовком виє. Вона завжди була і буде поряд з нами, Вона розрадить завжди у біді, Та ти лиш не ховай її за сімома замками Й вона засвітить світлом у пітьмі. Мабуть, потрібно все-таки вже зрозуміти — Життя дається нам один лиш раз. Тож переможець той отримає ці квіти, Хто скине з себе цей тягар гримас.
2021-01-01 19:21:56
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Влад Фонякин
Стих отменный, виден талант (прошу вибачення що не державною мовою коментар). Но некоторые строчки затянутые. Например, можно написать "у серці вовком виє" или "у серці твоїм виє". И личное пожелание - переписать строчку второй строфы на "що права на життя своє не мають", потому что так сохраняется ударение на слово "право" таким, как задумывалось. Прошу воспринять это как способ улучшиться , а не в штыки, поскольку конструктивная критика всегда идёт на улучшение качества
Відповісти
2021-01-03 00:54:37
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5368
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2718