Правда життя
Життя без фальші, щире, без прикрас Нема насправді, таке лиш можна уявити. Для когось — це як виставка гримас, Де переможцю завжди несуть квіти. Мені вже остогидли ці сноби, Що нас рукою міцно так тримають, Для них нікчемні ми, скалічені раби, Що на життя своє права не мають. Для когось сенс ховається в фінансах, Для когось — у свОїй же красі, Та люди ці перебувають в "трансах", Не помічаючи його у простоті. Навіщо вам ці статки чи краса, Коли душа від фальші і неправди гниє? А може, все ж таки, правда життя проста? Прислухайся, вона у серці твоїм вовком виє. Вона завжди була і буде поряд з нами, Вона розрадить завжди у біді, Та ти лиш не ховай її за сімома замками Й вона засвітить світлом у пітьмі. Мабуть, потрібно все-таки вже зрозуміти — Життя дається нам один лиш раз. Тож переможець той отримає ці квіти, Хто скине з себе цей тягар гримас.
2021-01-01 19:21:56
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Влад Фонякин
Стих отменный, виден талант (прошу вибачення що не державною мовою коментар). Но некоторые строчки затянутые. Например, можно написать "у серці вовком виє" или "у серці твоїм виє". И личное пожелание - переписать строчку второй строфы на "що права на життя своє не мають", потому что так сохраняется ударение на слово "право" таким, как задумывалось. Прошу воспринять это как способ улучшиться , а не в штыки, поскольку конструктивная критика всегда идёт на улучшение качества
Відповісти
2021-01-03 00:54:37
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2391
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2139