Ня дома.
Łahodnaja
Калісьці ў дзьверы пагрукаюць, І ў грудзях ня вырасьце ком. Больш сэрца не закалоціцца, Не дастану з-за шафы лом. Толькі будзе, на жаль, то ня дома. Ня ў роднай крайіне, ня ў родным кутку. То адбудзецца дзесь за кардонам. Праз паўгода ці год, на пустым адбітку. І ў люстэрцы ўжо ты — нехта йіншы. І адзеньне тваё — не тваё. І здаецца ўжо ты, той, што меншы Зьнік у постаці рэчаў, што клікаў "сваё".
2023-02-11 23:10:57
0
0
Інші вірші поета
Забаронены народ Пахне чабор Сінгулярнасьць Месца лагоднага болю
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4245
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395