На жаль

Сніжана Ворон

Я стою на даху, Дивлюся вниз... Дух перехоплює від цього жаху! Ось тобі людський каприз. Навколо тіла вже зібрались люди, Вони, як ворони, хочуть чимось поживитися. Душі так пізно все вдалось збагнути, А всім навкруги треба тільки подивитися! Їм немає діла до чужих проблем, Вони не знають, як пульс Вже декілька разів під маскою збивався, І як горіли всі почуття вогнем... Вони подивляться, а потім розійдуться, Не забувши при цьому засудити. Лише батькам дитина жах присниться, Як їх дитина на асфальті лежить. Ніхто не зміг людське життя врятувати І не допоміг в усьому розібратися. Але усі можуть тільки руйнувати, Від своїх проблем легше всім ховатися... На жаль, людина пізно зрозуміла, Що всі свої проблеми вона може розрішити. Що вона сама себе зкалічила І позбавила життя...

2023-01-25 08:46:27

Інші вірші поета

Серед загублених Прощавай, моя забута любов Ненависть Забувай її

Інші поети

Ms. Nothing

@ms_nothing

May Ling

@May_Ling54

Ольга Тизьо

@tuzio_

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16746

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6516