На жаль
Я стою на даху,
Дивлюся вниз...
Дух перехоплює від цього жаху!
Ось тобі людський каприз.
Навколо тіла вже зібрались люди,
Вони, як ворони, хочуть чимось поживитися.
Душі так пізно все вдалось збагнути,
А всім навкруги треба тільки подивитися!
Їм немає діла до чужих проблем,
Вони не знають, як пульс
Вже декілька разів під маскою збивався,
І як горіли всі почуття вогнем...
Вони подивляться, а потім розійдуться,
Не забувши при цьому засудити.
Лише батькам дитина жах присниться,
Як їх дитина на асфальті лежить.
Ніхто не зміг людське життя врятувати
І не допоміг в усьому розібратися.
Але усі можуть тільки руйнувати,
Від своїх проблем легше всім ховатися...
На жаль, людина пізно зрозуміла,
Що всі свої проблеми вона може розрішити.
Що вона сама себе зкалічила
І позбавила життя...
2023-01-25 08:46:27
2
0