Ми часто плутаємо симпатію з любов'ю
Ми часто плутаємо симпатію з любов'ю,
Бо ти не знаєш, що з тобою коїться,
Чому ж ми маємо махнути рукою,
Якщо нам це подобається?
То й що, що це ненадовго?
Про це ж ніхто, крім двох, не знає,
Ти ніколи не відчував такого
І це спокушає.
Десь вогні загорілись,
У серці запалала пристрасть,
І відразу захотілось
Бути в ролі принца.
Нам же ж лише раз дано жить,
Всьому буде кінець,
А так хочеться хоча б на мить
Відчути синхронний стукіт молодих сердець.
Молодих, бо молодим пробачають,
Це сивим не в образу,
Вони хочуть, але знають,
Що їх потім осудять відразу.
Та поки є час,
Треба шукати ключі,
І прошу не зупиняйте нас,
Просто мовчіть...
Адже що тут залишилось?
Минуть часи, а я згадаю,
Як ми удвох залишились
І я ,не подумавши, сказав, що кохаю.
Ти просто посміхалась,
А на ранок було холодно,
Ми неохоче прокидались
І були чужі один для одного.
Такі ж гарячі,
А за ніч змінились,
Тепер обоє вночі плачем,
Отже так нам судилось.
Ніхто нікому нічого не винен,
Скажемо, що це помилка була,
Та це ще не раз нахлине
Й залишиться на все життя.
Ми радіємо від усмішок людей,
Особливо коли вони нас взаємно кохають,
І ми колись один одного знайдем,
Ніхто не заговорить, але всі згадають.
Будемо в цей день же ж п'яні,
Вітер буде віяти у відкрите вікно,
Ми будемо лежати самі в спальні
Й забудемо про сон.
Зранку буде боліти голова,
Збоку будуть сопіти чиїсь губи,
Підірвемося: як я міг чи як я могла?
Та це будуть ті, кого ми любим.
2020-10-29 06:50:41
3
0