А лебеді летять...
Лебеді летять за небокрай.
Туди де сердинько грає ,а душа співає.
Та твоє ховається між небом блакитним , між травою, між річок у печерах.
Ти знаєш про все.
Відчуваєш усе.
Та вирішила мовчати.
Ти мовчиш і в день, і в ночі.
Смуток твій нерозвійний.
Ти в жалобі за живими.
Ночами плачеш.
Кричиш в душі.
Ти забула за ці дні ,що таке щастя, радість.
Ти втратила іскру свою.
І я тебе прошу не сумуй, не плач, посміхнись.
Я знаю це важко та я тебе прошу живи далі не губись, іскру свою знову віднайди...
А лебеді летять...
Усім всеодно.
Лиш ти за ними спостеріга.
В надії повернутись у щасливії дні.
( Цей вірш був написаний давно й я ніколи б не подумала, що він опише сьогодення... )
2024-01-05 19:59:20
10
0