Засыпаю навек
Ruslan Korzh
Мне очень больно, я умер Я разучился вам доверять, Я больше не верю и боюсь полюбить. Тот, кто считается другом, Зачастую становится настоящим, Либо наоборот, – твой враг. Я хочу покричать, потыкать иголками в тело, Я хочу навсегда убежать В ту загробную жизнь... Там никого, только я, тишина и ужасная боль.... Мне очень больно, не оставляй. Я безумно люблю, поговори со мной ты об этом. Я стучу, но крышка уже заперта, Я засыпаю навек... Всё просто игра. Ты не друг, я не человек.
2020-07-15 05:04:23
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Тут, я трохи з Вами не згоден. Біль, душевна біль, це відчуття яке робить нас людиною, робить нас живою людиною, дає знати нам що ми живі. Колись давно я писав схожі вірші, схожі в плані сенсу. Але вірш, на мій погляд, вартий уваги😉
Відповісти
2020-07-16 06:29:55
1
Ruslan Korzh
Дякую🙃
Відповісти
2020-07-16 12:27:59
Подобається
Інші вірші поета
Поховане весілля Ніщо про щось В пам'ять про Н Всередині нотки
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1771
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2640