Засыпаю навек
Ruslan Korzh
Мне очень больно, я умер Я разучился вам доверять, Я больше не верю и боюсь полюбить. Тот, кто считается другом, Зачастую становится настоящим, Либо наоборот, – твой враг. Я хочу покричать, потыкать иголками в тело, Я хочу навсегда убежать В ту загробную жизнь... Там никого, только я, тишина и ужасная боль.... Мне очень больно, не оставляй. Я безумно люблю, поговори со мной ты об этом. Я стучу, но крышка уже заперта, Я засыпаю навек... Всё просто игра. Ты не друг, я не человек.
2020-07-15 05:04:23
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Тут, я трохи з Вами не згоден. Біль, душевна біль, це відчуття яке робить нас людиною, робить нас живою людиною, дає знати нам що ми живі. Колись давно я писав схожі вірші, схожі в плані сенсу. Але вірш, на мій погляд, вартий уваги😉
Відповісти
2020-07-16 06:29:55
1
Ruslan Korzh
Дякую🙃
Відповісти
2020-07-16 12:27:59
Подобається
Інші вірші поета
Вишнева кістка Україна Інтимні вірші Новела
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1645
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4824