Відзеркалля Верлібр
Роузі Рей
Я дивлюся у дзеркало,і бачу себе.. Немов чорний окривавлений янгол посміхається мені.. Я віддаляюся від цього буття, У відзеркаллі шукаю себе.. Я холодна та войовнича змія, Те прокляття що віє смерті.. Я як собака що хочить на волю.. Немов бестрашний вовк хоч той теж чогось боїться, Не боятись,скажете ви що круто це.. А я скажу вам беззаперечно ні це не круто.. Бо коли увісні хтось помирає і через декілька днів це стається на яву, Ти просто не знаєш чого далі чекати..
2023-06-09 16:44:11
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Знову підсвідомість розмовляє. Цікавий вірш). Змія - то мудрість, вовк та собака- хоробрість та вірність. А не боїться лише дурень). Бажаю тобі нових пошуків себе!
Відповісти
2023-06-10 07:17:49
1
Інші вірші поета
Темна душа Коли ж все буде як раніше Не треба компліментів. Не розривай
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12002
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4388