Жовтень
Rin Ottobre
Надходить час для листопаду, Туманних ранків, холодів. Приходу жовтня осінь рада, Сезону затяжних дощів. Повільно настають морози. Ховаюсь, кутаюсь в пальто. А осінь заморозить сльози. Печалі не скажу я «стоп». А листя швидко опадає, Не лишить золото слідів. Я знову осінь проводжаю У край туманів, в місто снів.
2020-02-08 21:57:30
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Daily_dose
Как жаль, что я мало, что понимаю по украински) Но мне кажется, что это очень красивый стих.)
Відповісти
2020-02-25 21:28:17
Подобається
Rin Ottobre
@Daily_dose если что, это о красоте осени, в частности - об октябре) спасибо)
Відповісти
2020-02-25 22:01:15
1
Daily_dose
@Rin Ottobre Спасибо) я догадалась, что это об осени, но не была уверена))
Відповісти
2020-02-26 07:27:12
Подобається
Інші вірші поета
Мої друзі стали вулицями Солодке літо Це літо... Чарівне літо
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
BON BON
@bon_bon_c0xu
Ghadeer_29
@Ghadeer_Migdadi
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2064
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2508