ЖУРБА ОСIННЯ - НЕМОВ ДЕЛIРIЙ
Андрій Лаврик
Журба осіння – немов делірій, Хоча й без участі алкоголю. Думок лелеки летять у вирій, У теплу пам'ять на крилах болю. Із хмар, мов злива, проллється відчай, Ти спробуй, витримай ті тортури. Той сум - прискіпливий, наче слідчий Із обласної прокуратури. Уже жовтнева та самота Серця жбурля у німе багаття. Тепер я знаю – ти саме та, Чиє ім’я – наче з вуст прокляття. Несу твій образ – немовби хрест. Тебе окутую барвінково. Моя Голгофа, мій Еверест, Моє предсмертне останнє слово.
2023-01-31 21:27:24
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Знайоме почуття!
Відповісти
2023-01-31 22:09:27
Подобається
Інші вірші поета
АДДИКЦИЯ Человек - извечный раб противоречий Они в сотый раз «навсегда расстаются» MEA VITA ET ANIMA ES
Інші поети
Tota .
@To_ta
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5092
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2277