ВИБАЧ, МИЛА
Андрій Лаврик
Втекти би нам на безлюдний острів, Й сховатись там - мов дитя в утробі. Від цих істот, що схожі на монстрів, Хоча й живуть у людській подобі. Від злоби, заздрощів та блюзнірства Осіб – слизьких – як зміїна шкіра. Та від брехливого лицемірства, Де в кожній посмішці – вишкір звіра. Куди нам йти? Скільки пролетіти Миль, кілометрів, парсеків, ярдів. Бо що я вмію? Лише любити Одну тебе із кількох мільярдів. Пробач, кохана, що в світі злому Подарувати не зміг я крила. Я повертаюсь, немов додому, До тебе завжди. Ти вибач, мила.
2023-02-03 08:23:20
1
0
Інші вірші поета
ДЕЗЕРТИР ВСТРЕЧА ДЕЛА МОИ НЕ МЫЧАТ, НЕ ТЕЛЯТСЯ ЧЁРНОЕ СЕРДЦЕ
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2312
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13186