Цель

Андрій Лаврик

Цель: заработать горб. А потом лечь с ним в гроб. Всякий влачит свою долю-кручинушку. В каждом живёт холоп: Дружно в ладоши хлоп! Выгнали за порог жизнь-сиротинушку. Вот кабинетный герой. Приз ему - геморрой! Но самомнение, словно земли он пуп. Сколько зим? Боже мой! Как ты? Ещё живой! Но жаден на добро. Да и на чувства скуп. Время плетёт силки – На память узелки. Выпачканы в грязи символы святости. Устоям вопреки, Хотелось по-людски. Полгоря на двоих. Вместе две радости. Что же, труби отбой! Гибнуть нам не впервой. Душу свою в ломбард перезакладывать. Знаешь что, мой родной? Думай своей башкой. Нет! Чтобы думать ей, мозг иметь надо ведь.

2023-02-10 06:54:53

Інші вірші поета

ШОКОЛАД И ВИНО Зреют наши души Порой хочу забыть СПОКОЕН, КАК СЭР ИЗ АНГЛИИ Я

Інші поети

Sneha Das

@curiousdreamer

Emu

@starflower

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4329

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10916