ПРАВДА
«Правда никак не влияет на то, что испытываешь к другому человеку. Это и есть великая драма чувств.» (Жоэль Диккер, «Правда о деле Гарри Квеберта») Теперь я знаю правду. Ну и что? Я стал счастливей? Нет. Умней? Едва ли. Как акробат из цирка «Шапито», Которого с трапеции сорвали. И вот лечу с размаху на помост, Дрожит оркестром прерванная нота. Убила истина, ложь вознесла до звёзд. Не жизни жалко, а иллюзии полёта. Всё понимаю. Нужно честно жить. Нам в школе даже так преподавали. Но как душе мне это объяснить? Мол, не люби, ведь нами лишь играли. Прости. Забудь. Над нами насмехались В кругу друзей и жёлчных, злых подруг. Как панацея мне надежды оставались На призрачную радость: «Ну а вдруг!». А вот теперь вся эфемерность снов Утратила заманчивый дурман. И волшебство любви, касаний, слов Не лечит больше от сердечных тяжких ран. Пускай былое - только миражи, Но мне хрусталь куда милее стали. Обманом наслаждался я. Скажи, Зачем мне правду люди рассказали?
2023-02-04 12:52:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12477
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9685