ПОДАРИ МНЕ СВЕТ
В сонной вышине Звёзд далёких блик. В каждой тишине Спрятан чей-то крик. Грусть – как часовой - Над душой стоит. Громкий смех порой Тайну слёз хранит. Где-то в небе Бог Издаёт указ: «У всего свой срок, И всему свой час». Снова пуст бокал, Чист эмоций холст. Я любовь искал - Как улики Холмс. Я зажгу свечу, Подолью вина. Больше не ищу, Слишком ночь темна. Поутру опять Буду жить и петь. Ничего не ждать – Значит умереть. Допишу куплет, Прогоню сны прочь. Подари мне свет. Надоела ночь …
2023-02-02 11:55:13
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1769