НОЛЬ ПО ЦЕЛЬСИЮ, ЛУЖИЦА У МЕТРО
Андрій Лаврик
Ноль по Цельсию, лужица у метро. Даже этот январь – обман. Нас зима поставила на «зеро», Как заядлый, злой игроман. Наши судьбы здесь – на рулетке чувств. Как вино любовь пригубя, Захмелел, «поплыл» и теперь мечусь То к тебе, то вновь от тебя. Мы пугливы, как контрабандисты. Дальше что? Молчишь. Я знаю сам, - Нас доставят хмурые таксисты По домам – по разным полюсам. Завывает ветер, грохочет высь В заунывном, прощальном гимне. Напоследок вечно любить клянись. Не поверю. Но ты солги мне.
2023-01-16 14:49:01
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Поэтично
Відповісти
2023-01-16 14:49:39
Подобається
Інші вірші поета
Полёт стрелы Снова встречу без тебя рассвет Свет делит комнату СЧАСТЬЕИМИТАТОРЫ
Інші поети
Visha
@cuckoo_brunette
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4838
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2754