Берёзы зажглись, как спички
Берёзы зажглись, как спички, И осень поёт над ними О жизни в формате привычки, О людях в спящем режиме. Мир пишет сонет с нажимом Врачебным, неровным, кривым. Но видно во взгляде лживом: Нам не по дороге с ним. Влюблюсь! Чем ещё заняться? По лужам бродить без толка? Мне нежные губы снятся, И взгляд - острый, как иголка. Но если бы мне простилась Мечтательность нежного слога, Я б сдался любви на милость, Средь звёзд не ища предлога.
2023-01-27 12:54:24
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1461