Небо цветом твоей помады
Небо цветом твоей помады Красит утро, врываясь в дом. Раз уж мы так давно не рядом, Что ж я вижу тебя во всём? Будто шутит со мной Всевышний, Заставляет узнать тебя В этих парах, где третий – лишний, В этих барах, где каждый пьян. И в погоде, чей нрав изменчив, И в созвездьях, чей смысл – сиять. В очертаниях встречных женщин, Тех, которым тобой не стать. Ты в свободе пустых карманов, В танце ангелов, в пляске чертей. В героинях моих романов, И в ведущей ТВ-новостей. В сокровенных, зловещих тайнах, От них сердце стучит, как конница. В постоянных моих дедлайнах, Ты смеялась над ними, помнится. Тучи брови сведут циклоном – Будто хмуришь ты нежный взор. Даже в запахе чая с лимоном Слышен твой «Christian Dior». В сонных ликах немых прохожих, В лабиринте пустых автострад. В солнца бликах, и в пульсе под кожей, В терпком вкусе вина «Muscat». В чуть заметном дыханье ветра, В полуночной игре теней. Наша песня давно допета, Что ж ты ставишь её на реплей? А планета всё так же вертится, Так же мелет в муку мечты. Мне такая, как ты, не встретится. Больше нету таких, как ты. Да, плохая у сердца привычка: Подчиняться твоей красоте. Что любовь? Полыхнёт – как спичка - И сидишь всю жизнь в темноте. А теперь на душе стерильно, Грудь стянули разлуки бинты. Я ведь жизнь и любил так сильно Потому что в ней была ты.
2023-01-29 09:05:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12477
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523