Кожен із нас
Кожен із нас або йолоп, або шахрай. І не важливо, чому тебе вчили у школі. Сльози не лий. Флегматично до всього звикай. В п'єсі життя ти - заручник котроїсь ролі. Є тут раби та царі, жебраки й депутати, Зрадники, блазні, коханці і доброчинці. Жоден провидець не зможе напевно вгадати, Що нас спіткає на кожній наступній сторінці. Так гастролює веселий наш балаган. Кожен своє амплуа за найліпше вважає. Тигром себе уявляє нікчемний тарган. Доля із капцем в руці вже над ним нависає. Хтось із нас учень, а інший – його викладач. Кожен у ролі Ісуса, чи може Варавви. Але найгірше – коли ти всього лиш глядач, Що чимчикує додому з нудної вистави.
2023-02-02 16:06:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3822
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12543