ДУМЫ
Андрій Лаврик
В черепной коробке рай или тюрьма, Там от казни шаг до благодати. У других какой-то сложный склад ума, У меня же склад тарелок у кровати. От законов не спасает их незнание. Важно пыжатся носители умишка. У меня ведь тоже есть образование, Но не высшее, а под коленкой шишка. В порицатели пойти иль в прорицатели? Крикну, словно Пушкин: «Где же кружка?» Вон за кем-то плачут воздыхатели, А за мною разве что психушка. Вот лежу, ленив, как панды мишки, Хладнокровный, словно барракуда. У кого-то грязные мыслишки, У меня – лишь грязная посуда. Мечты сжигаю, пока люди жгут калории. И грусть мне витамина «С» полезней. Вон у других любовные истории, А у меня история болезней. Медкарта под рукой. Не карта вин. И клетки что-то нервные такие. Из накоплений – лишь холестерин. Из отложений - только жировые.
2023-01-20 18:50:35
1
0
Інші вірші поета
Переболей меня - как простуду ПЛАСТИЛИНОВЫЕ ЛЮДИ VITA BREVIS, ARS LONGA БЕССОННИЦА
Інші поети
Margarita20
@Margarita20
Наталія
@di_di_badabum
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10381
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1454