ДУМЫ
В черепной коробке рай или тюрьма, Там от казни шаг до благодати. У других какой-то сложный склад ума, У меня же склад тарелок у кровати. От законов не спасает их незнание. Важно пыжатся носители умишка. У меня ведь тоже есть образование, Но не высшее, а под коленкой шишка. В порицатели пойти иль в прорицатели? Крикну, словно Пушкин: «Где же кружка?» Вон за кем-то плачут воздыхатели, А за мною разве что психушка. Вот лежу, ленив, как панды мишки, Хладнокровный, словно барракуда. У кого-то грязные мыслишки, У меня – лишь грязная посуда. Мечты сжигаю, пока люди жгут калории. И грусть мне витамина «С» полезней. Вон у других любовные истории, А у меня история болезней. Медкарта под рукой. Не карта вин. И клетки что-то нервные такие. Из накоплений – лишь холестерин. Из отложений - только жировые.
2023-01-20 18:50:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2201
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10619