А знаешь, я устал себя жалеть
А знаешь, я устал себя жалеть. Рыдать, как безутешный арестант. Ты жизнь, что мною пройдена на треть, Из камня превратила в бриллиант. Судьба нам развела в груди пожар, За нами выбор – тлеть или сгорать. Как ни крути, любовь – небесный дар. А дар небес опасно отвергать. Такая страсть возможна раз за жизнь. И то бывает, знаешь, не у всех. Чем горько плакать – лучше улыбнись. Любовь – она чиста, как Божий смех. Не знаю, что нам завтра принесёт. Дверь во вчера уже закрыта на засов. Пусть я простой влюблённый идиот, Но я счастливее всех в мире мудрецов.
2023-02-02 19:31:14
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3671
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2669