01:32

Андрій Лаврик

Самотність вночі з'являється театрально, Здіймає куліси, за ними місця і дати. Коли розмовляєш з пітьмою - то це нормально. А що, як вона починає відповідати? Повітря не хоче заштовхуватись в легені, Так, ніби свинцем розплавленим напоїли. І душу рвуть почуття, наче пси скажені. Пристрелити хочеться їх, аби лиш не з’їли. Надіятися - це різати по живому, А потім лимонным соком змочити рану. При спробі хутчіш втекти із думок полону, Я геть заблукав серед мороку і туману. Біль - існування беззаперечний доказ. Жодних ілюзій, жодного співчуття. Пекло - це кінозал, у якому постійний показ Фільму "Яким могло бути твоє життя".

2023-02-05 10:55:24

Інші вірші поета

Я іду від тебе КЛЕЙМО ГОВОРИТЬ С ТОБОЮ СЧАСТЛИВЫЙ МЕРИДИАН

Інші поети

Anna Tykholiz

@westofcoast

Szekisurutempo

@szesute

Soft kiri

@Kiribaku_Addict

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12005

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16379