Ти

Radianta

(від чоловічого імені) У чому причина такої поведінки? Чому ж відвергаєш мене ти? Я не вартий твоєї оцінки? Чи може, просто граєшся лиш? Ти думала, що я не "той самий", Що просто випадковий перехожий, А мені не вірилося, що ти до мене говориш, І я думав, що може, я таки схожий.. На твій омріяний ідеал, Про який ти мрієш у снах, І він наврядчи поєднається зі словом "real", Адже живе лиш у твоїх світах. Будь обережна зі своїми почуттями, Щоб боляче потім не було, Коли зрозумієш, що дарма відвергала тими днями, Бо щастя твоє так близько було...

2018-12-21 21:56:38

21

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Radianta

згодна 😜😄

Відповісти

2018-12-21 22:23:12

Подобається

ДиаНад #АР

Класно) 😄 Давно на укр нічого не було) 💜💜💜💜💜💜

Відповісти

2018-12-22 08:29:00

1

Radianta

@ДиаНад #АР дякую 💚

Відповісти

2018-12-22 08:31:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3161

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12977