Boldog újévet
Ma már öt napja tart a szilveszter. Egy padon ülök a buszjeggyel. Ez az öt nap megérte, legalább megmarad az emléke. Másnaposan és fáradtan ülök a padon, és azt hiszem mindjárt elalszok... Lehet, hogy nem kellett volna.... A sör, a pálesz, a bor vagy a vodka. Szinte üres a buszállomás, és unalmas a várakozás. Néha egy-egy ember elsétál, és megvetéssel tekint rám. A málhámra dőlve már majdnem alszok, de meghallok a pad mellől egy hangot. "Bocsi, de tudnál adni egy cigi?" "Bocsi, de én olyan vagyok aki csak iszik" Csalódottan néz rám a hajléktalan. Az ő újéve ugyanolyan boldogtalan. "Esetleg egy kis apró?" Zsebemben még ott volt a visszajáró. "Hát csak ennyi" De én innen haza fogok menni. Te Pedig balra mész vagy jobra És próbálod túlélni a napokat sorba Átnyújtom a pár forintot Ez egy pillanatra megszűnteti arcán a bánatot. Aztán mosolyogva nézett, és így kívánt boldog új évet.
2021-01-06 18:10:41
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395