Boots Редьярд Кіплінг Переклад українською
Ми крокуємо вперед, крок, крок, крок - по проклятій землі. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Сім, шість, одинадцять, п'ять, дев'ять, двадцять миль сьогодні. Чотири, одинадцять, сімнадцять, тридцять дві учора. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ні, ні, ні, не дивися уперед. Раз, два, раз, два - знову вгору і вниз! Тут-нас-всіх-глузд покине назавжди, Ми навіки в цій війні! Думай, думай, думай про щось інше - Боже-мій, спаси та сохрани! Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Кулі, кулі, кулі в патронташі, Як-заплющиш-очі - влучать всі у тебе. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ми можемо терпіти злість, спрагу, втому, Але не погляд пустоти. Раз, два, раз, два - далі йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Вдень-ми - гинем, А вночі шепочемо з могил. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Я-йшов-шість-тижнів прямо в пекло зі всіма, І-там-не-було-ні демонів ні тьми, АЛЕ РАЗ, ДВА, РАЗ, ДВА - МИ ЙДЕМО У ВВЕРХ ТА ВНИЗ! МИ НАВІКИ В ЦІЙ ВІЙНІ!
2025-02-17 21:03:00
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Філіп Горниленко
Оригінал вірша: https://allpoetry.com/poem/8445289-Boots-by-Rudyard-Kipling
Відповісти
2025-02-17 21:08:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2638
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9685