Ціна думки = 2 гривні
І знову пусто в головах, Цікавлять їх лише кишені, Вони вже тонуть у кормах, Кінцівки в них уже суше‘ні А думки сила вже пройшла, Хвилина слави відгуляла. У тіло фанта увійшла, Широкі форми карбувала. А чистий простір у макітрі Так і не сповнився нітрохи, Зате відрижка у повітрі Й новомодненькі панчохи. Ідея варта лиш удару: Легкого свіжого ляща, Бо заслужив одрузу кару, Якщо весь час не гриз хряща І знов ступа безстрашний хлоп, Який гадає, що вернеться, Та з'їсть його рудий циклоп, Зашвидко серце його б'ється І жоден вправний наш романтик Цю падаль не спроможний збить, Бо холод віє, як із арктик, Якщо бюджет не хо пилить Помре лиш кожен з нас у муках, Яких цим тілом не стерпіть. Або втонуть в фекальних люках, Або від голоду хрипіть.
2023-06-25 21:21:00
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3323
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523