Мамо, відпусти
Мистецтво, мамо, що ти хочеш? Весь час у голові шепочеш, Луною голос відбиває, Що з глузду вже давно збиває. Чим заслужив я такі муки? Я ж не образив навіть мухи. Чому мені це все прокляття Зійшло, немов в ставку латаття? І б'є мене потужний струм, А я в полоні своїх дум, Нав'язливих, як хтось казав, Хто лиш вівцю за майно мав. І от ти, ніби, між людей А в дійсності, вже як юдей Посеред римлян із вістрями, Яким наобіцялм слави, За пробиття твоїх ребер. Як же дожив я дотепер?
2023-06-25 21:22:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4102
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2527