..............
Ren
I keep thinking dark thoughts They are circling my brain Showing me that I don't matter They speak to me in tongues Of languages I've never heard But yet I understand them clearly They are pushing me to the brink Driven by my own hopes of insanity Or maybe it's my own sanity Basking in my own glorious demise Reaping all the benefits of a wonderful turmoil Laughing as I continue to fight for myself My breath is thin and shallow My body is weak And my mind It is always playing tricks on me Constantly having me in its own world of make believe But I will not give in to such callous weakness I am a fighter, I've made myself by my own hands And I won't ever give up After the roads I've crossed
2018-11-30 11:27:28
26
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
STELLA RAYMOND
You are making me fall in love with each and every word of this one!
Відповісти
2020-05-11 18:35:26
2
Ren
@STELLA RAYMOND Thank you!!!
Відповісти
2020-05-11 18:37:04
1
STELLA RAYMOND
@Ren welcome 😘😘😘😘😘
Відповісти
2020-05-11 18:38:15
1
Інші вірші поета
The Broken Soul Memories of Love Love in Injustice Weak Bridge
Інші поети
١١:١١ .
@loucyrus
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3437
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10885