The vow

Ruqayyah Jkh

I have grown up.. i keep growing up.. However, i have not grown out of you.. I keep meeting new people..some a lessons some a blessing some both.. I have to question what love really is after the break up.. And the answer i keep getting is you.. Miles apart yet so omnipresent.. Constantly in my thoughts.. Constantly being called by those feelings.. I have changed since the first time you saw me & since the last time too.. This..remains unchanged.. Its not my intent to torture you with my presence, feelings, messages, mail... I don't even know if you are receiving my messages.. We are the mirrors of each other.. Elder to a younger version.. So much alike than different.. Told me once..you loved too..& u wrote too..just it didn't get to him.. Same here somehow.. Guess you lost yourself in pursuing your career & studies.. Same here too.. Yet, i don't regret you.. Truly seeing you.. And loving what i see.. Can't walk away from that.. What i wanted from you has changed to what i want for you.. To be safe.. To be healthy.. To be happy.. To be love.. And to keep that melting smile of yours.. I won't come back if that's what you want.. I won't remind you of that chapter.. But i will always love you from afar.. And that's a truth you & i cannot deny.. We don't choose who we fall for, yet a vow was said & here i am, fufilling it..

2019-03-31 15:12:49

12

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3945

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12185