How i miss my girl...
My girl... She is kind hearted.. She is generous.. She is selfless.. She blushes every time she is complimented.. Then she laughs as she blushes.. She is the best person i ever met.. She always sees the good in people.. She does good everywhere she goes.. Her soul is so pure... How i miss all that.. Her self doubt get in the way of her worth.. She deserves the best the world has to offer.. She struggles against herself.. Against her family.. Against what she wants & what she needs.. I have lost her.. Everyday is another day i fight to not miss her.. To not want her back.. To not fall apart.. She was my whole world.. That world crumbled after she left.. I have gone back to my sleepless haunting nights again.. I have shut down most feelings.. I try to be what she needs.. A friend.. I don't know anymore where i stand in her life anymore.. I don't feel i have my place there.. To love.. I do love her.. That's how i miss my girl...
2018-11-08 10:43:51
10
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1894
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2188